про мій сон і тьмяні очі
крила крижня криють небо
вічним мороком Ереба
замість висі в небі синім
поколінне жабуриння
над землею вкрай від края
павутиння просягає
замість дзиг в тенетах душі
замість руж цвітуть бриндуші
і про завтрашнє спасіння
гомінливе жебоніння
от таку-сяку картину
мені виспав сон жахливий
най прокинувся і отже
мої марення порожні
голубінь на небі чистим
світить сяйво урочисте
люди-браття уродливі
один одному дбайливі
і саму себе співучо
розпускає сіть павуча
понад квіткою троянди
повів мрій і ямби ямби
тільки от чомусь як листя
очі тьмяні у Пречистій
