До мами...

Мамо, не плачь, я повернусь весною,
Дощем на поріг твій я упаду.
Пташкою ранньою, або росою,
До ніг твоїх рідна тихо прилину.
Мамочко вибач за чорну хустину,
За те що назавжди будеш сама.
Тебе я любив, і любив Україну,
Вона як і ти була в мене одна.
Мила пробач що тебе я покинув,
Рана забрала моє життя,
 Я все одно з тобою навіки,
Добра, кохана, мамо моя.
Вінок на могилі моїй, від тебе,
І сльози твої на моїх очах,
Я є тепер те велике небо,
В якому раніше бував у снах.
Мені тепер рідна янгол співає,
І рана смертельна більш не болить,
Але  моє серце мам відчуває,
Як твоє серце за мною щемить.
Мамочко вибач за чорну хустину,
За те що віднині лишилась сама,
Тебе я кохав, і кохав Україну,
Вона як і ти була в мене одна.