Вокзал смердів зневірою,

Та звідкись тхнуло кавою.

З мурахами під шкірою

Світанок плив державою.

То тут, то там збиралися

Безхатченки погрітися.

Лякливо озиралися, -

Ментам щоб не спалитися.

Хапають недолугого,

Бо їм же влада надана.

Так, ніби ловлять другого

Хусейна, чи Бен Ладена.

Воюють з волоцюгами,

Старими й божевільними.

І рискають катюгами

З обличчями дебільними.

А він підсів без передмов.

Був схожий на апостола.

Та мудрість мав в очах, немов

У пастора із костела.

На кепці напис: «I am hot»,

Дитячий светр з бджілкою.

Він видихнув амбре із нот

Недопалків з горілкою.

Промовив: «Бач, які дива?

Життя – то акробатика.

Із цирку виходи лиш два:

Кохання та пиятика.

Крутись як дзиґа, бачиш сам,

А сенсу, брате, жодного.

Блазнюй на втіху глядачам.

Тримайсь на хвилі модного.

А ЗМІ і телебачення

У прагненні огидному

Надати хочуть значення

Дрібному й непотрібному.

Не будуть серед сльоз і гроз

Як у дитинстві зорі і

Переїжджай з країни Оз,

Та мешкай в лепрозорії.

А як помреш, то родичі

Твій спалять мотлох скринями,

Розділять частку здобичі,

Та не згадають імені.

І от лежиш під «крєстіком»,

А при житті був «ноліком».

Застряг у горлі честі ком

І став я алкоголіком.»

Лишив йому пару купюр -

Щоб міг «підлікуватися».

Та від думок, як від тортур,

На час зумів сховатися.

Із заснування Єрихону,

Карфагену й Трої,

Нема страшніш полону

Скорботи світової.

У вічність ранок відпливав.

Постала проблематика:

Під стук коліс я обирав:

Кохання, чи пиятика?

 

 

 

Weltschmerz (з німецького «Світова скорбота») - термін, введений німецьким письменником Жаном Полем, що означає почуття, які відчуваються якоюсь персоною, яка зрозуміла, що фізична реальність ніколи не зможе задовольнити потреби розуму цієї персони.

 

Єрихон - найдавніше місто на Землі, перша згадка про яке відноситься до III тисячоліття до нашої ери, а сліди проживання перших поселенців відносять до дев'ятого тисячоліття до нашої ери.