ах какая женщина...

Не така...а може просто інша і знову без слів, емоцій зайвих
ідеш по вулицям свого маленького Парижа.
І стільки сказано, і так багато зроблено, а відчуття
оголені залишила позаду. Їх неповернеш...ти ж це розумієш,
і серце вже спокійне, чого ж думки назад знов повертають.
Невже вони сьогодні ще керують...
І поглядами, так...так проводять, цього достатньо...
бо значить ти на багато що ще варта.
Ех трішечки промокла, а посміхаєшся і парасолька вже не потрібна.
Стаєш відкритою, такою необхідною, ще бажанішою, єдиною...
Знайдеш, зустрінеш... і відчуєш, сьогодні ж день без шоколаду, а 
інші будуть...та ні не в мармеладі, а тільки без думок тих зайвих,
що повертають туди, де зайва була ти...