"Кромсаем лёд, меняем рек теченье..." / Р. Рождественский /
Рвемо гір міць,
річки згубили чисті,
по вуха справ кричим,
мовчим… — світ зблід.
Та ще прийдемо: «Вибачте, імлисті...»:
річки,
бархани,
залишки: боліт,
гігантської, забутої
зірниці,
найменшого, отруйного
з мальків…
Поки,
довірені бажань дещиці…
Цього не бачим
поки, — с сліз струмків…
Аеродроми,
пірси
і перони,
ліси без птахів
Й землі без води…
Все менше — навколишньої природи;
довкілля більше (!), — ми йдемо куди.
