Вже скоро

Вже скоро...

Кава,

Жовтень,

Тихий дощ

Наспівує романс під парасолю.

Фонтани сплять посеред тихих площ.

І я думки печальні всі знеболю,

 

Вдихнувши осінь, пріль лісів, туман,

Святковий спалах листя золотого.

І може з жовтнем станеться роман,

Ніхто ж від мене не чекав такого.

 

Я закохаюсь в пахощі дібров,

У шепіт вітру, оксамити ночі.

У передзвін малиновий церков,

Вертаючись у будні неохоче.

 

Тут серпень із серпанком золотим,

Тут полудень розплавлений, як лава.

Я мрії відпущу,

Спливуть як дим,

Допоки серпень,

Літо,

Спека,

Кава...