Леда
Я Ваш, незрівнянна Ледо!
Пощо той глумливий сміх?
Скуштуйте обіймів меду,
І пристрасті слів моїх!
Хтось має пручатись сили,
А я от, на жаль, не зміг:
Мої білопінні крила
Лежать біля Ваших ніг.
Життя це без Вас – досада,
Марнотне, пусте якесь.
О, Ледо, прекрасна знадо!
Ваш лебідь цілком. Увесь.
мал. Сальвадора Далі
