Збірка "Ще квіти сплять"

Ще квіти сплять, а натхнення вже прокинулось!

Поезії і ботанічна ілюстрація злилися воєдино у цій збірці віршів українською мовою...

Кожна пора року надихає : чи-то пахощами бузку, чи-то ароматами флоксів, шурхотом осіннього листя або чарівною квіткою, що вбралася у кришталь після першого морозу…

Почуття, думки, хвилі швидкоплинного світу — турботи і радості життя у збірці "Ще квіти сплять"...

 

Вірші зі збірки:

ГРУШКА

 

Шурхотять аркуші паперові-

Листя з грушки, що мерзне на ранок…

Я збираю листки кольорові,

Що вкривають барвисто мій ґанок…

Стиглі грушки, від холоду скуті,

Забувають вже вранішні роси.

У осінній депресії- скруті

Вкрию шаллю неприбрані коси…

На іржавую землю під грушу

З тихим шелестом лист опадає…

Я боюсь застудить теплу душу,

Що спокою, спочинку не знає…

То осіння хвороба раптова,

Сухим кашлем застрягла у грудях.

Сподіваймось на весну ми знову…

Сподіваннями й жити ми будем…

 

ОМАНЛИВА ВТІХА

 

Заснiженi квiти цiлують кришталь пелюстками, Чарівна, вразлива, замріяна, ніжна краса.

Навіщо морози торкнулись вас сніжно вустами?

Навіщо на вас крижаних діамантів роса?

Вам вранці природа коштовні дари обіцяла,

І тепла зима шепотіла привітні слова.

Хіба-що вам променiв сонця весняного мало?

Від теплих обійм завше обертом йде голова…

Оманлива втіха -прикраси із снігу та льоду…

Замріяну душу квітучу попросить за це.

Морозяний ранок зіпсує тендітную вроду…

І кригою холод скує лісове озерце.

Для всього свій час-для морозу і квітів духмяних.

Для рос і крижинок, неспокою сердця і сну…

Природа до ніжних створінь невблаганна.

Чекатиму краще свою первоцвітну весну!