Що ж мені робити

Що ж мені робити, як Марічка

З серця мого пішки, та й по тому -

Через всі оті чортокулички

Стрімголов несеться геть додому,

 

Як не хоче ні слівця почути,

Ані в ніч глибоку, ані в днину,

Та натомість гарбузяну смуту

Тичить наполегливо у диню!

 

Писок мій їй більш не до вподоби?

А чи біс кудись її заніс?

Щось натужно треться об утробу,

Наче натфілем по ребрах вгору-вниз.

 

Я узявся би здійснити мрію -

Камбалу із дна, хруща з вікна,

Журавлем відправитись у вирій

Я б узявсь, най згодилась вона!

 

Що б таке значуще заподіять,

Аби той навіки не зачах

Вогник, що з під вій її примхливих

Завше так виблискує в очах.

 

З’їсти півтора кіло пломбіру?

Принести зотридесят троянд?

Відібрати у Архвея ліру

І злабать на ній A Hard Day's Night??

 

О! Колись я знав одного змія,

Він сидить, мов там якись черв’як,

Біля яблучок із «дерева надії»,

Чи то «знань», чи... якось наче так.

 

Тож піду, вполюю того гада,

Фруктів повні пазухи наб’ю.

Хіба ж треба кращої принади

Щоб звитягу довести свою?!

 

...І пішов! І воплював! І втріскав

Аж по вуха! Отакі діла!

Й хрумотіло немовля в колисці

Яблучка пізнань добра і зла.