Збірка "Поклич-поклич мене!"

#стихи_меня_не_оставляют.

 

"Коли ви творите мистецтво - не важливо, добре у вас виходить чи погано - душа ваша зростає!" Курт Воннннеґут. Правда, це вірні слова?

Інколи буває, що самі вірші недосконалі, але досконалий настрій у них. Коли картина змальовує потаємне - хіба воно може бути вірним чи ні? Це просто душа у шатах літер і штрихів...

Ось така і моя збірочка "Поклич,поклич мене!!" :

 

Уже співа ультрамаринову надію небо лютого!

Я сподіваюсь, сни Дніпра, ще в кризi скутого,

Такі , як і мої, - чудові, яснії,

Весняним духом запашним - сади прекраснії...

 

Мій схил Дніпровий навесні від сну отямився,

Щоби бузок своїм безкрайнім дивом марився.

Щоби співали солов'ї , як ті сопілочки,

І зачаровані приніс коханий гілочки...

 

А крига вже зійшла, весни серпаночки...

Коханий мій, поклич -поклич мене із ганочку!

А я Весною наряджуся променистою...

Дніпрових вод візьму і вмию личко чистеє!