Я знову лежу на даху
Аудиозапись
Я знову лежу на даху,
Я знову живий відсьогодні,
І бачу повз мару крихку
Вогні, що в небесній безодні –
Неначе юрба світляків,
Навіки зупинених в часі,
Їх надконцентрований спів
Нечутний людській біомасі.
Аж раптом, як той талісман
Пливе серед зір опівночі –
То Місяць нав'язує нам
Припливи й затемнення творчі.
А десь через весь Мілкіуей
Несеться прудкий астероїд.
Він схожий на всіх тих людей,
Що геть непомічені ходять
Крізь безліч минулих віків,
Крізь час і скуйовджений простір,
Крізь надконцентрований спів
Отих світляків перерослих.
А я все лежу на даху,
Я знов ледь живий до світання.
Пробач мені вдачу лиху
Хорошая девочка Аня...
