Подихи

Приходять люди до мого вогню:

Хтось йде на світло, хтось тепла шукає...

Я кожен людський подих відчуваю:

Спокійні і схвильовані ловлю...

 

Безцінні всі – глибокий в каятті,

Зітхання, затамований в спокусі,

Чи тихий-тихий аж до болі в усі...

Та перший і останній – то святі!

 

Приходять з даром цим в моє життя

В коханні чистім справжні! То-родина!

Є світло і тепло навколо лине,

Бо я щасливе в ній мале дитя!