О, диво! Диво дивокосе!
О, диво! Диво дивокосе!
О, очі! Очі неземні!
Чи не за вами сіяв сльози
котрийсь хлопчина навесні?
Чи то не ви пекли морозом,
що леденіли ручаї?
Чи не тому губили розум
у верболозах солов’ї?
Про вас нічні шепочуть зливи.
За вами з туги сохне без.
О, диво! Дивокосе диво,
творіння пекла чи небес.
