БАТЬКІВСЬКА ОСЕЛЯ...
***
(Пісня)
Ось, вона - моя рідна садиба
серед гір щасливого села
де жила уся наша родина,
сюди доля нас колись звела.
Тут живє улюблениця наша
- яблунька, що батько посадив,
котра в співах була немов чаша
на один український мотив.
Мої ноги знов тремтять у хати,
в мріях, сподіваннях що мене
до себе покличуть тато й мати,
а їх усмішка, як сонечко, майне.
Каплі сліз в очах моїх зібрались...
Ні... Ніхто не вийде на поріг,
як колись у дворі зустрічались,
де я обхопити усіх міг.
Завмерло навколо, дім без батька,
мати вслід за ним (від сліз) пішла...
Залишилась долі чьорна крапка,
й досі, від жалоби, не зійшла.
Стогне біль, душа скиглить та й
плаче...
Яблунька схилилась до землі,
вітерець щось с ким-то там судачє,
а мені... Ой, болячє мені...
березень 2020
