сам собі кочегар

сам собі кочегар у прокуреній наскрізь кімнаті
ловлю сітківкою ока мух, які заважають спати
гою загоєні давно рани, не голюся, не молюся
п'ю з охоловшої склянки чай і тихо з часом борюся

я залишаю по собі пил і вм'ятини на дивані
кілька пляшок, брудне взуття і світло не вимкнене в ванній
корзину зіпсованого паперу, закритий аккаунт з віршами
бездарний актор для комедій, хороший актор для драми

я викладаю бруківкою слів дорогу до своїх снів
матерія літер єднає краї таких протилежних світів
я тут зникаю, щоднини, щомиті мене в цьому світі все менше
переливаюся в інший стакан без осаду і без решти