Той хутір звався "Непролазний"...
Той хутір звався "Непролазний",
хоча, звичайно, не для нас,
Там ліс зелені шкірив ясна
і спочивав у стріхах час.
Тікала стежка по-під плотом.
Ніс тишу день на барані.
Тягнуло сирістю з болота,
яке темніло вдалині.
Десь у містах цвіли печалі,
учинків падали плоди,
а ми, захоплені, стояли,
і не хотілось нам туди,
якісь дрібні чіпати теми,
невдах отримувать клеймо...
Хай світ спішить... А ми - окремо
ще трохи тут постоїмо.
