Снiг

Такий полохливий, тендітний був сніг,

Затьмарював навіть зірки неосяжні,

Невистачить жменьки відібраних слів,

Щоб їх поскладати в рядки білосніжні.

 

Думки всі похмурі вкривав снігопад,

Неначе він прагнув в саму серцевину,

Цей сніг був і рік, і століття назад,

Такий, що збирав почуття у лавину.

 

Немов під гіпнозом відбілених чар,

Я інших відтінків не бачу в природі,

А десь за горою засніжених хмар,

Весняні веселки чекають свободи.

 

А зараз ховають сніги далечінь

І наше світило, що злякано блідне,

Лишаючи сяйво морозних сплетінь,

Та днини зимової марево срібне.