Не для мене...

Не для мене…

Якщо б стала тією султаною,-

Не була би простою та звичною,

А єдиною та ще коханою,-

До жіночої вроди,- величною!

 

Красувалась добротними шатами,

Як коштовними,- так дуже гарними,

Зі знахідками завжди,- не втратами,

Щоб думками не маятись марними…

 

Прикрашалася б блиск-діадемами,

Відчувалась у справах не пішкою,

Зустрічалася б скрізь з королевами,-

Була б схожою з жінкою-кішкою…

 

І гуляла б своїми палацами,

Де оздоблення грало металами,

Піклувалась би знатними плацами

Як майстерними рать- арсеналами…

 

Засліплялась висотними вежами,

Що черпають небесність з надіями,

Прислухалась, де плескіт за межами

Той морський, з ним ділилася б мріями…

 

Та ще з зіркою геть недосяжною,

Коли доля здавалася струмною,

А я дівчинкою, - легковажною,

Іноді ще до всього,- бездумною…

 

Що у клітці ставала нестерпною,

Наривалась до вчинків з безтямністю,

Силу-волю, що є невичерпною,

Відчувала рішуче з незламністю…

 

Хоч прийшла б до палацу буденною,

Дуже ніжною та волелюбною,

Знала б,- зовсім не стану смиренною

Навіть з’єднана стрічкою шлюбною…

 

Така доля велична з таємністю

Не для мене, бо вся з незбагненністю,

Краще там, де свій край з невід’ємністю,

Древо роду міцне з нескінченністю…

 

Не для всіх відзначатися зіркістю,

Якщо, навіть, вночі це приснилося,

А чи з солодкістю, чи то з гіркістю,

Доля скаже,- кому, як судилося…

13.12.2019р.