Не для мене...
Не для мене…
Якщо б стала тією султаною,-
Не була би простою та звичною,
А єдиною та ще коханою,-
До жіночої вроди,- величною!
Красувалась добротними шатами,
Як коштовними,- так дуже гарними,
Зі знахідками завжди,- не втратами,
Щоб думками не маятись марними…
Прикрашалася б блиск-діадемами,
Відчувалась у справах не пішкою,
Зустрічалася б скрізь з королевами,-
Була б схожою з жінкою-кішкою…
І гуляла б своїми палацами,
Де оздоблення грало металами,
Піклувалась би знатними плацами
Як майстерними рать- арсеналами…
Засліплялась висотними вежами,
Що черпають небесність з надіями,
Прислухалась, де плескіт за межами
Той морський, з ним ділилася б мріями…
Та ще з зіркою геть недосяжною,
Коли доля здавалася струмною,
А я дівчинкою, - легковажною,
Іноді ще до всього,- бездумною…
Що у клітці ставала нестерпною,
Наривалась до вчинків з безтямністю,
Силу-волю, що є невичерпною,
Відчувала рішуче з незламністю…
Хоч прийшла б до палацу буденною,
Дуже ніжною та волелюбною,
Знала б,- зовсім не стану смиренною
Навіть з’єднана стрічкою шлюбною…
Така доля велична з таємністю
Не для мене, бо вся з незбагненністю,
Краще там, де свій край з невід’ємністю,
Древо роду міцне з нескінченністю…
Не для всіх відзначатися зіркістю,
Якщо, навіть, вночі це приснилося,
А чи з солодкістю, чи то з гіркістю,
Доля скаже,- кому, як судилося…
13.12.2019р.
