МОЄ СЕЛО ВДЯГЛО ОСІННІ ШАТИ.
Моє село вдягло осінні шати,
Парчею й позолотою блищить.
Моє село,о Березнегувате,
Без тебе як на світі можна жить?!!
Ріка-Висунь танцює блюз печальний,
В тумані перлами холодними звучить,
А в небі ключ журавликів прощальний
Курличе так ,що сЕрденько щемить…
Дерева вже убрались в діадеми-
Червоні, жовті ,мов вогонь горять!
А чарівні красуні-хризантеми,
Як вірні стражі Осені стоять…
Трава пожухла інеєм чарує,
Бо морозець нічний не раз вітав.
Царівна-Осінь фарбами малює
Моє село в парчі нічних заграв.
Летять-кружляють листя хороводи,
Осіннє танго вітер відбива…
Та осінь з літом вже дійшло до згоди,
Хоч сонце низько - гріє ще бува…
А за вікном дощі ,немов знущання
Та літнього ще хочеться тепла…
Природи чую тихе я зітхання,
На склі моїм цілунок серебра!
Моє село,люблю тебе без краю.
Молюсь за тебе. Щирі ті слова.
Церковний дзвін тебе охороняє,
Людей сама Покрова покрива.
Як плине час…Кометою несеться…
Моя весна…та й літо вже пройшли.
Давно вже осінь у моєму серці…
Дощі все змили й тихо відійшли.
* * *
Все відбуло…Лиш спомин душу гріє.
Згадаю ,як колись була мала…
Змінилось все ,та ще жива надія
Й стежина ,що веде на край села!..
1.11.19р.
