СУВОРА НІЖНІСТЬ В ТАТОВИХ ОЧАХ

Нема вірніш, ніж батькові слова,

Нема цінніше, ніж його порада.

Не менш, ніж в матері, їх серце вболіва,

І прагне до дитячої розради.

Ніхто так працю не навчить любить,

І слово Боже славити завжди

Та цінувати кожну нашу мить.

Крилом завжди закриє від біди.

 

Сувора ніжність в татових очах,

Журба сховалась в посивілих скронях.

Я ніби той маленький сірий птах,

Притулок що знайшов в його долонях.

Так рано тато любий посивів,

Працюючи життя все без упину.

Життєва мудрість, твердість, щирість слів –

Найкраще передав дочці і сину!

 

Я дякую за затишок, тепло,

Надійні руки - сильні та робочі,

За людяність, невичерпне добро

І за безсонні з нами ваші ночі.

За посмішку спасибі карооку,

Що зігріва, неначе сонця промінь,

Я буду пам’ятати рік за роком,

Собі візьму її на довгий спомин.

 

За все спасибі, що даєш в житті,

Пробач, що я буваю неслухняна,

В майбутнє ти вручив мені ключі,

Твоя підтримка, тату, незрівнянна.

Любов твоя - завжди не напоказ,

Обійми, поцілунки несміливі.

Та ти фортеця й оберіг для нас,

Неспішні дії… завжди справедливі.

 

Ти поряд був завжди в важку хвилину,

Переживання ти ховав, як міг.

Тебе ніколи, тату, не покину,

Молюся Богу, щоб тебе беріг.

Вклонюся низько я тобі до ніг,

І не потрібен інший мені тато!

Тепло сердечне, батьківський поріг –

Клянуся! - буду завжди пам’ятати!

 

07.10.2019р.