СУВОРА НІЖНІСТЬ В ТАТОВИХ ОЧАХ
Нема вірніш, ніж батькові слова,
Нема цінніше, ніж його порада.
Не менш, ніж в матері, їх серце вболіва,
І прагне до дитячої розради.
Ніхто так працю не навчить любить,
І слово Боже славити завжди
Та цінувати кожну нашу мить.
Крилом завжди закриє від біди.
Сувора ніжність в татових очах,
Журба сховалась в посивілих скронях.
Я ніби той маленький сірий птах,
Притулок що знайшов в його долонях.
Так рано тато любий посивів,
Працюючи життя все без упину.
Життєва мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав дочці і сину!
Я дякую за затишок, тепло,
Надійні руки - сильні та робочі,
За людяність, невичерпне добро
І за безсонні з нами ваші ночі.
За посмішку спасибі карооку,
Що зігріва, неначе сонця промінь,
Я буду пам’ятати рік за роком,
Собі візьму її на довгий спомин.
За все спасибі, що даєш в житті,
Пробач, що я буваю неслухняна,
В майбутнє ти вручив мені ключі,
Твоя підтримка, тату, незрівнянна.
Любов твоя - завжди не напоказ,
Обійми, поцілунки несміливі.
Та ти фортеця й оберіг для нас,
Неспішні дії… завжди справедливі.
Ти поряд був завжди в важку хвилину,
Переживання ти ховав, як міг.
Тебе ніколи, тату, не покину,
Молюся Богу, щоб тебе беріг.
Вклонюся низько я тобі до ніг,
І не потрібен інший мені тато!
Тепло сердечне, батьківський поріг –
Клянуся! - буду завжди пам’ятати!
07.10.2019р.
