На далекій могилі...
На далекій могилі,
Де тумани похмурі,
Де полин котить хвилі,
Височіє фігура.
День міняється ніччю,
Ходить вітер-приблуда,
А фігура стовбичить,
Їй не треба нікуди.
Їй не треба нічого,
В неї серце – то камінь,
Що не сіється словом,
Не турбує думками.
Там нікого немає,
Там кохання – безсиле,
А довкола кружляє
Давнина збайдужіла.
