У осені – обличчя божества...

У осені – обличчя божества,

із пам’яті прадавнього вигнанця.

Хитає міддю тиша лісова

і сірість хмар збирається на танці.

Десь вирієм втішаються птахи.

У снів і вражень швидкість – черепаша,

І денні розчиняються гріхи,

бо дощ вночі шепоче отченаша.