У осені – обличчя божества...

У осені – обличчя божества...
У осені – обличчя божества,
із пам’яті прадавнього вигнанця.
Хитає міддю тиша лісова
і сірість хмар збирається на танці.
Десь вирієм втішаються птахи.
У снів і вражень швидкість – черепаша,
І денні розчиняються гріхи,
бо дощ вночі шепоче отченаша.