Стогін знівеченої землі
Хто з вас чув коли - небудь,
Як плаче земля?
Як до нас промовляє
Словами людини :
" Не вбивайте мене!
Не руйнуйте поля!
Не труїть ви мене
З року-в-рік безупину!
Більше дать врожаїв,
Ніж давала колись,
Я не зможу, повірте,
Бо сили не маю,
То хоча б один з вас,
Там, вгорі, подививсь,
Як живу нині я,
Не живу, а конаю.
Гербіцидами знищили
Душу мою,
Навіть колір первинний
Змінить довелося...
Зупиніться!!! - благаю,
І слізно молю,
Чи ж погано усім нам
Без цього жилося?!"
