Говорили обо мне (Белорусская народная песня)

Говорили обо мне (Белорусская народная песня)
Говорили обо мне, молодице.
Говорили обо мне небылицы,
Что я очень молода, неразумною росла,
Не умела прясть и ткать, лишь гордиться.
Не имею я во что одеваться,
Не имею я во что обуваться.
А я молодой была, неразумною росла,
Я к соседям не пошла одолжаться.
А пошла я, молодая, лугами.
Обернула всю себя лопухами!
И поехала сама до соседнего села,
Я слыхала — танцы там вечерами.
Вот и музыка пошла озорная,
И я тоже в круг пошла, молодая.
Лопухи слетели все,
Я стою во всей красе!
Разбежались гости все, озираясь.
Только Янка и не думал бояться,
Обниматься начал он, целоваться.
А я молодой была, неразумною росла,
Я не стала от него отбиваться...
И куда теперь идти мне помятой?
Со мной Янка молодой, неженатый!
Восьмерых детей рожу,
А соседям я скажу,
Что по осени считают цыпляток.
 
 
ОЙ КАЗАЛІ ПРА МЯНЕ
 
Ой, казалі пра мяне, маладзіцу,
Ой казалі пра мяне небыліцу.
Што я молада была, неразумнаю расла,
Што не умела я не прасці ні ткаці.
Што няма у мяне чаго адзяваці,
Што няма чаго у мяне абуваці.
А я молада была, неразумнаю расла.
Да суседзяу не пайшла пазычаці.
А пайшла я малада лугавінай,
Абвязалася уся лапушынай
І паехала сама да суседняга сяла
На бяседу да Янкі суседа.
Тут мелодыя пайшла кругавая,
Я таксама у круг зайшла, маладая.
Лапушына як у сне, разляцелася на мне!
Пауцякалі госці хутка да дому.
Толькі Янка, ён не мусіу баяцца,
Абдымацца ён пачау, цалавацца.
А я молада была, неразумнаю расла,
Я не стала ад яго ратавацца...
Нікуды я не пайду з гэтай хаты.
Са мной Янка малады, зухаваты.
Восем дзетак нараджу, а суседзям я скажу:
Трэба восенню лічыць кураняты!