Весняна мелодiя...
Від білого сну отямився простір,
Змерзлий і сонний не звик до тепла.
Духмяне суцвіття створює настрій,
Мелодію раю грає земля.
Весняної скрипки тоненьке звучання,
Пролісків синіх душевний акорд,
Крізь товщу зимову чуттів проростання,
Зводить на серці квітучий собор.
Несмілого сонця дотик ласкавий,
Із неосяжних, космічних глибин,
Тихо малює строкаті заграви,
В яких зачаївся вічності плин.
Слухає ноти бузкової ночі,
Серед неясних, схвильованих снів,
Місяць замріяний вірші шепоче,
А з далини спішить радісний спів.
Намисто із слів та дум різних низка,
Срібним дзвіночком у серці звучить,
Птахою лине уквітчана звістка,
В душі відігрітій ніжно щемить...
