Вже так багато пролетіло часу (укр)

Вже так багато пролетіло часу,
А залишилось — трошки, і усе.
Боюся слів: "побачимось ще разом",
Брехню не кожен цю перенесе.

Багато так зізнаннь недосказанних,
Ще сотні недоспіваних пісень,
То нащо ці слова тривожать рану,
Що, ніби, "до весілля заживе"?

А люди ті, без котрих існування
Здається неможливим, ось підуть,
І найстрашнішим буде те зізнання —
Нема їх поруч, але я живу.

І я змінюсь, життя перевернеться,
Забути все захочеться мені,
Бо те минуле стане болем в серці,
А радість стане каменем в душі.

Очима, що без сліз і без емоцій,
Дивитимусь наступний епізод,
Що зняв хтось злий, не на моєму боці,
Не знаю, чи то Отче, Доля, Рок…

Я буду жити та складати вірші,
Гуляти в сонній темряві ночей,
І буду згадувать одну усмішку
І теплоту палких отих очей.