ПТАХИ
Небо розколоте… П’яні вітри…
Темнії хмари… Немов божевільні
Небо з’їдають і тільки… птахи…
Крила розгорнуті… Бачите? Вільні!
Плинуть… Літають… І волю цілують!
Воля! Які відчуття? Неймовірні…
Тільки птахи нескоренні… Бунтують…
Ніколи нікому не будуть покірні!
Ви, – як птахи? Чи… Плазуєте далі
Серед багна із неволі й брехні?
Спроби злетіти пусті та невдалі?
Маєте крила та небо? Чи… Ні?
Хто відповість так, щоб небо обрати?
Темнії хмари, як вічні гріхи…
Той, хто плазує, не буде літати!
Гляньте, – літають ПТАХИ!!!
