Донечка

Заглядає у віконце сонечко,
Ні хмаринки, - небо - чиста даль,
Спить маленька мами й татка донечка,
А промінчики грають, мов скрипаль:
То стрибнуть на носик, то на рученьки,
То на щічку швидко перейдуть,
На долоньку впадуть, наче музика,
Наче нотки щастя промайнуть,
Залоскочуть очки, - прокидається,
Ловить ці промінчики швидкі,
І до нас так щиро посміхається -
Видно, що щасливі ми такі!
Тягне ручки! Ну капризна дівчинка!
Трішки ще б поспала, але ж ні!
Треба ж було їй того промінчика
Запримітить тихо уві сні!