Синя новела
Синього-синього ранку,
В синю-пресиню добу,
Білий туман вишиванку
Вішав тихцем на вербу.
Вабила річка муаром,
Й під голосіння пташок
Хмара пливла по-над яром,
Сонце ловила в мішок.
Сонце тікало веселе,
Тішили фарби думки,
В синю-пресиню новелу
Мовчки складались рядки.
