Синя новела
Синього-синього ранку,
В синю-пресиню добу,
Білий туман вишиванку
Вішав тихцем на вербу.
Вабила річка муаром,
Й під голосіння пташок
Хмара пливла по-над яром,
Сонце ловила в мішок.
Сонце тікало веселе,
Тішили фарби думки,
В синю-пресиню новелу
Мовчки складались рядки.
Отзывы
Элис05.06.2019
Ще ні разу не зустріла в тебе некрасивого вірша, кожен чимось хвилює, радує душу, наводить на роздуми... Дякую.
Жиго Александр05.06.2019
Элис, Дякую! (добре що ніхто не бачить скільки йде у шлак)
Элис05.06.2019
Александр, а цю кухню мало хто зазвичай бачить))
