Чомусь...
Чомусь моторошно прикро,
Сонце з неба зовсім зникло,
Ринули пташки у вирій,-
Все життя в завісі сірій…
Тож природа, ніби плаче,
Листокилимом батраче,
Дуже нитівно сумує,
Вітром низить, грізно дує…
Листям грає норовисто,
Буйно так вкрашає місто
Різнобарв’ям чудодійним
Свят колишніх гарних мрійних…
Чомусь тільки скрізь все зливно,
А не як раніше,- дивно,
На душі буяння грізне,
Навкруги - ридання слізне…
24.11.2019р.
