спомин про дитинство...
Вже не згадаю я пори,
коли душа ось так співала,
Й думками світ перевертала.
Й злітала птахом догори...
Самотність вже не дошкуля,
Лиш серце просить відпочинку....
І в зеркалі знайому жінку
не впізнаю ...Лише поля
згадаю в пахощах :весною
там будить жайворонка дзвін,
Як сонцю вранішній уклін
Схилили трави під росою,
Там ніжний витьох солов"я
у вечоровю годину-
і знову я в дитинство лину,
і відчуваю радість я...
І вже струною забренить
Моя натомлена надія...
І пам"ять чиста, як неділя
із давніх днів-не зупинить.
І чую ніжно, ізддаля
П"янить повітря рута-м"ята,
і все зове до двору мати,
Й пораду щиро намовля....
