спомин про дитинство...

Вже не згадаю я пори,

коли душа ось так співала,

Й думками світ перевертала.

Й злітала птахом догори...

 

Самотність вже не дошкуля,

Лиш серце просить відпочинку....

І в зеркалі знайому жінку

не впізнаю ...Лише поля

 

згадаю в пахощах :весною

там будить жайворонка дзвін,

Як сонцю вранішній уклін

Схилили трави під росою,

 

Там ніжний витьох солов"я

у вечоровю годину-

і знову я в дитинство лину,

і відчуваю радість я...

 

І вже струною забренить

Моя натомлена надія...

І пам"ять чиста, як неділя

із давніх днів-не зупинить.

 

І чую ніжно, ізддаля

П"янить повітря рута-м"ята,

і все зове до двору мати,

Й пораду щиро намовля....