мамі

Ой, що ж ці крила доля обійшла?

 

Ні . не пташині-мамині то руки...

 

Вже підростають довгожданні внуки,

 

а ти й сама ще наче не жила....

 

 

 

Та як скажу: "-Життя тебе не бавить..."

 

Ти посмутнієш: все, мовляв, мовчи...

 

Хто знає, де лежать ключі

 

Від того замку, де лиш радість править.....