Дорогою добра

Все небо в хмарах, морок, забуття,

Надіями померлими застелена дорога,

Ні дерева ні кущика, до обрію рілля,

Тягну своє ярмо, крокуючи до бога.

 

Ніхто тепер, у світі ні родич, і не брат,

Дорогу в майбуття, не хочуть будувати,

І мати для дитя, самий жорстокий кат,

І брат сестру вбива, і не сіда за грати.

 

Єдина віра тільки в гаманець!

У кого гроші є, той сам всьому владика,

Не думає ганьбар, що в щастя є кінець,

І очі тьмаре всім прозора оковита.

 

Стирає межі, лютість щирим злом,

Хто щирий був, той заздрістю палає,

Світ шкереберть стирчить у гору дном,

Вся доброта людська на паперті благає,

 

А я іду, тягну своє ярмо,

На злість людську добром відповідаю,

Так важко вірити, що зло перемогло,

До тебе щирий люд! молитвою взиваю.

 

Не всі надії вмерли! Ще моя жива!

Грім прогримить, сльозами дощ проллється,

А я, тягну ярмо дорогою добра,

Молитимусь за всіх, поки ще серце б’ється.

 

Все милостивий бог! Прости мене за все!

Благаю серцем, Отче наш прости!

Бо слово до людей, я не знайшов живе!

І поки що один, повинен я іти!

 

Хай блискавка освітить, цей шалений шлях,

Од молитов моїх нехай весь світ прозріє,

Хай схаменеться люд, від правди на губах.

І хай живуть в серцях і не вмирають мрії!

 

© Copyright: Александр Донец, 2006

Картинки з відкритих джерел.

Аудіо: читае автор.