Місто вечірнє...
Місто вечірнє. Вогників тиха парафія.
Просить душа чайного трохи зволоження,
Трохи мовчання і трішечки географії,
Щоб пам’ятати твоє місцезнаходження.
Бавиться час у годиннику довгими стрілками,
У вальсуванні не знаючи жодної міри.
П’ятниця наче, а настрій такий понеділковий,
Що в календар остаточно загублена віра.
Нащо листок, що фіксує даремно миттєве?
Навіть планети буває міняють орбіти.
Знаю де ти. А все решта таке несуттєве.
Тільки от чай певне треба ще трохи нагріти.
