Півнеба – яблуко червоне...
Півнеба – яблуко червоне,
І степ без краю і без смут…
А де ж ті коні… де ж ті коні,
Яких свобода пасла тут?
Ну де оті кошлаті гриви?
Де гуркіт тисячі копит?
Суцільні ниви, ниви, ниви,
Незмірний жовтий оксамит.
Змінилось все в переплетінні
Епох, бажань, віджитих драм,
І замість коней тільки тіні
Ховає ввечері туман.
(ілюстрація - картина І.Айвазовського "Захід сонця. Млин")
