АЛЕ ЩЕ...ЖИВА ...
Потяглись аж за обрій поля,
Над ланами джмелі не стихають.
Україно, країно моя,
Чому всюди Тебе люди лають?
Ти не слухай нікого… Живи!
Розквітай і снаги набирайся,
Відроди землю ,мову ,церкви,
Якнайшвидше з колін підіймайся!
Ти терпи, бідолашна, терпи,
Хай на шмаття тебе роздирають!
Досягнеш Ти своєї мети,
Хоч з Хреста тебе ще не знімають…
Буде вільна вкраїнська земля,
Буде затишок, мир, лад і спокій!
Розірветься кайданів петля,
Усміхнеться Дніпро синьоокий!
Вже дзвенять серед гаю струмки,
Верби гнуться й буяють діброви!
Всі про тебе, країно, думки
Та всі мрії про тебе казкові.
Бачу велич я гір та левад,
Чую дзвони в церквах рано-вранці,
А безкрайніх морів водоспад
З літнім небом зливається в танці…
На красу цю безмежну дивлюсь,
На луги в оксамиті зеленім,
Та за долю і волю молюсь,
Щоб не стліли у світі вогненнім!
*. *. *
А надворі війна й не війна…
Залишились лиш мова й слова…
Батьківщина німа та сумна…
Розіп`ята... але ще…жива …
23.12.2018 р
