ТИ

Ти темрява - чорніша ночі,

В ній я - у розпачі стою.

Давай, дивись мені у очі,

Заглянь у душу у мою!

 

Мені вже не злетіти вище,

І вже не чутно серця стук,

Давай, підходь до мене ближще!

Відчуй той біль крізь дотик рук...

 

Не маю більше, що сказати

Забута ж мова бо моя

Давай, почни вже обіймати,

Тут так давно чекаю я!

 

Була б для мене ще надія,

Душа могла б ще розцвісти,

Та є примарною ця мрія,

Бо мною - вигаданий ти!..