ТИ
Ти темрява - чорніша ночі,
В ній я - у розпачі стою.
Давай, дивись мені у очі,
Заглянь у душу у мою!
Мені вже не злетіти вище,
І вже не чутно серця стук,
Давай, підходь до мене ближще!
Відчуй той біль крізь дотик рук...
Не маю більше, що сказати
Забута ж мова бо моя
Давай, почни вже обіймати,
Тут так давно чекаю я!
Була б для мене ще надія,
Душа могла б ще розцвісти,
Та є примарною ця мрія,
Бо мною - вигаданий ти!..
