СІМ ГРІХІВ
Колись Евгарій – муж Понтійський
Окреслив вісім нам гріхів…
Та згодом, богослов Аквінський
Сказав, що їх всього лиш сім!
Казав Тома, що гріх – гординя,
Жадоба, заздрість, хіть і гнів,
Обжерливість та лінь… Святими
Ті люди будуть, хто зумів
Гріхи навічно подолати,
Й дорога в рай для них відкрита!
Ось, – сім… Сприймати – не сприймати?
Життя.. І як його прожито?
Але… Тома… Пройшли віки!
А ми? Ми досі? Так? Сказав,
Що смертний гріх! Їх, – сім … Гріхи…
Тома сказав… Багато знав
Аквін… Теолог і мудрець…
Але… Чи не змінився світ?
Час плине… Так сказав Творець..
Так…. Десь за дев’ять сотень літ…
Наразі, ми змінились? Ні?
Ми вибір маєм! Чи ми вільні?
Які сьогодні в нас гріхи?
Де церква? Йдемо до обідні?
Йти, чи не йти, – вирішуй сам!
Ти, – Є! С Тобою, – тільки віра?
Переліку гріхів… Гріхам…
Це, – неймовірно! Це, – довіра,
Словам, що сказані… Давно..
Був інший час…Життя інакше…
А ми? Невже нам все одно
Чи думка є? Чи є щось наше?
Авжеж! Так! Є! Ми з Вами – люди!
І віра, – вибір наш! Ми ж, – вільні!
Так! Ми розумні і облуди
Ми не сприймаємо! Ми сильні
Знанням і розумом… Це, – так!
Ми, є – у скепсисі? Даремно?
Ми ставим межі! Власне… Як?
Є думка… Ввічливо і чемно,
Фанатики йдуть повз… В безодню…
Творці йдуть в світ… Фанати, – ні!
Які ж гріхи є на сьогодні?
Дозвольте визначить мені…
Насильство, – це найважчий гріх!
Цей гріх очолить… Перше місце!
А далі? Дурість! Ні, не сміх,
А біль… Болить… Дурний не мислить!
Наступний гріх – брехня! Не вірте
Словам солодким, вірте дії…
Брехун… Він збреше … Ноги витре
Об Ваші мрії і надії.
Наступний гріх, це – боягузтво!
Ви боїтесь? Ви – у полоні!
В полоні серце… Страх і пусто…
Холодний піт стікає з скроні…
Стікає.. Падає… В нікуди…
Той, хто боїться, – не живий!
Не бійтесь люди! Чи Ви люди?
Наступний гріх… А він який?
Це – заздрість! Заздрість як той змій,
Що поїдає мозок, душу….
«У нього кращий, ніж цей, – мій…»
Що краще? Не важливо.. Мушу
Сказати Вам, що заздрість, – гріх!
А шостий гріх? Правий Тома, –
Коли серед гріхів людських
Назвав він жадібність! Дарма
Ми обираємо у владу
Користолюбців ненаситних!
Вони отримують посаду
І нас грабують…Злодій спритний!
Він в уха нам облуду ллє…
І тягне, – з гаманця, з бюджету…
Твоє він бачить, як своє
Він все продасть, – дістань монету!
Наш біль, наш п’ятий президент…
Він честь зневажив й зрадив нас!
Жадоба і потік монет…
Жадоба! Жив колись Мідас, –
Торкнеться й золото… А їжа?
Ось, – жадібність! Кінець один!
Поглине ця потвора хижа!
Серед людських гріхів, провин
Є ще один… Хай буде сьомий…
Це, – ледарство! Простіше, – лінь!
Ой, – млявість… Вічна… Вічна втома…
Немає дії та стремлінь…
Життя немає! Чи живі
Ті, хто не створюють нічого?
Вони, як ляльки воскові,
Без сенсу, байдуже, убого
Існують! Не живуть! Існують!
Лінивці… Трутні… І без бджіл
Вони всі вулики зруйнують
Та перетворять їх на пил!
Без вуликів не буде меду,
Життя зупиниться… Що далі?
Лінь – гріх! Бо попереду
Лиш порожнеча у фіналі…
Пройшли віки… Пробач Тома,
Можливо, всупереч тобі,
Скажу, що є нова доба,
А з нею і нові гріхи!
Я, друзі, Вам сказати хтів
Про сім гріхів! Так! Сім гріхів:
Насильство
Дурість
Брехня
Заздрість
Боягузтво
Жадібність
Лінь
