Жовтневий день

Жовтневий день. Меланхолійна осінь.

Ранкова кава. Нескінченність мрій.

Надворі дощ, але не сумно зовсім,

Бо гріє серце теплий погляд твій.

 

Питаєш крадькома: "Ти не розлюбиш

Мене ніколи в божевіллі днів?

Скажи мені, прошу тебе, мій любий,

А осінь буде свідком твоїх слів".

 

Тебе до себе ніжно пригортаю:

"Яка ж ти в мене все таки смішна,

У свОїх планах я цього не маю..."

Ти бавишся: "Тоді твої слова

 

Хай осінь впише вмить до протоколу.

Чого смієшся? Свідок, як ніяк...

А ти б мене вже запросив до столу,

Бо я вже чую кави аромат".

 

Осінній день. Тихенько жовтень грає

На саксофоні, як в чудових снах...

Питаєш знову: "Ти мене кохаєш?"

І відповідь читаєш по очах.