Жовтневий день
Жовтневий день. Меланхолійна осінь.
Ранкова кава. Нескінченність мрій.
Надворі дощ, але не сумно зовсім,
Бо гріє серце теплий погляд твій.
Питаєш крадькома: "Ти не розлюбиш
Мене ніколи в божевіллі днів?
Скажи мені, прошу тебе, мій любий,
А осінь буде свідком твоїх слів".
Тебе до себе ніжно пригортаю:
"Яка ж ти в мене все таки смішна,
У свОїх планах я цього не маю..."
Ти бавишся: "Тоді твої слова
Хай осінь впише вмить до протоколу.
Чого смієшся? Свідок, як ніяк...
А ти б мене вже запросив до столу,
Бо я вже чую кави аромат".
Осінній день. Тихенько жовтень грає
На саксофоні, як в чудових снах...
Питаєш знову: "Ти мене кохаєш?"
І відповідь читаєш по очах.
