Небо зорями заповнилось вечiрнiми

Небо зорями заповнилось вечiрнiми.

Мрiяти люблю ночами синiми.

Всесвiт задрiмав, i вiчным спокоєм

все заснуло. Тiльки хвиля чмокає.

 

Свiтить Мiсяць над Землею. Срiблом - стрiчкою

променiє i над морем i над рiчкою,

то в садах собi дорогу прокладаючи,

то з зiрками в синiм небi граючи.

 

I догрався. Отже зiрка вiдiрвалася…

I летить сюди, на Землю, в ночi сяючiй…

Їй Земля здається таємницею…

Ми ж до Всесвiту! До Бога! Вгору лицями.