Небо зорями заповнилось вечiрнiми
Небо зорями заповнилось вечiрнiми.
Мрiяти люблю ночами синiми.
Всесвiт задрiмав, i вiчным спокоєм
все заснуло. Тiльки хвиля чмокає.
Свiтить Мiсяць над Землею. Срiблом - стрiчкою
променiє i над морем i над рiчкою,
то в садах собi дорогу прокладаючи,
то з зiрками в синiм небi граючи.
I догрався. Отже зiрка вiдiрвалася…
I летить сюди, на Землю, в ночi сяючiй…
Їй Земля здається таємницею…
Ми ж до Всесвiту! До Бога! Вгору лицями.
