Мить - життя!

Тихий вечір весняний стоїть
І під стріхою сплять горобці...
Я ловлю у житті кожну мить,
Навіть краплю дощу на руці.

Я кохаю в житті лише раз,
Серце раз лише так само плаче,
Не повториться більше той час
І слово нічого сьгодні не значить.

Сонце так за обрій не сяде,
І вже не буде таким яблунь цвіт...
Ніхто і ніколи тобі не зарадить,
Не зупинить плин часу і світ.

Ти ніколи вже так не почуеш,
Що співає дівчина в садку.
Все життя кудись їдеш,працюєш,
Не цінуеш життя мить прудку.

І колись побіжиш ти за нею,
Наздогнати не зможеш ніяк.
Треба жити лиш миттю своєю,
Починай цінувати відтак:

Подих вітру,моря та ліси,
Сонце,воду,захід і схід....
Не забуть ти ніколи цієї краси
І не думай про в вічність політ.