Коли холодне небо хворе...

Коли холодне небо хворе,

Та літні стихнули часи,

У ніжних дотиках мінору

Є стільки дивної краси,

Є стільки чистого від серця,

Без недомовленостей гри,

Що навіть іноді здається

Й не треба іншої пори.