Розминулись...

Осінь зменшує день… Розумієш про що ідеться?
Літо вже відспівало :” I Saw You Dancing”,
хилить плечі додолу й борги пробачає серпень,
й закриває рахунки…
Зустрічай моє серце…
Так хотілось би встигнути, поки життя не сіре,
запасти нам терпіння, повітря, смачні зефіри,
осінь заготувала прямі ефіри,
відкорковує душу та тіло, й вино ігристе,
дощове нам нав’язує товариство…
…І коли ліхтарі відвойовують твоє місто
вщент у денного світла, шепочеш мені:” I miss you…”
І тепліє надія у серці мого екрана.
Ненароком втираєш подрібнену сіль у рану.
На твої ліхтарі припадає мій ранок…
Ранок…
Інший щебет пташок і людей, охолола кава.
Божевілля таке шалене, таке цікаве…
І по краплі себе залишаю в раю та пеклі,
бо не знаю насправді наскільки долоні теплі…
А твій ранок по звичці барвує мій вечір чорний.
Я - завжди твоє завтра, ти - навіки моє учора…
Розминулись у долі, у часі, у просторі, і тому я
не кажу як болить,
не писатиму як сумую…
 
… і коли ліхтарі заполонять собою місто,
не повторюй: ‘’My love”,
не пиши, не кажи: “I miss you”…
 
сентябрь 2016 – июль 2018