Примара

Твій голос все манить,
Терзає невтішно,
Заводить все далі
В бездонну тугу...
Такий незвичайний,
Не схожий на інших -
Ти просто зустрівся мені на шляху...
Цікавий і дивний
Сумний перехожий
Тікаєш від світу,
Але не втечеш...
Ти був ідеалом,
Чи просто так схожим?
І схожості тій,
Я не бачила меж...
Тікай же від мене!
Щодуху, щосили...
Мені не потрібна
Примара тепер!
І як я могла?!
Ледь себе не згубила,
Та вчасно той запал затих і помер...
 
03.07.17.