Примара

Твій голос все манить,

Терзає невтішно,

Заводить все далі

В бездонну тугу...

Такий незвичайний,

Не схожий на інших -

Ти просто зустрівся мені на шляху...

Цікавий і дивний

Сумний перехожий

Тікаєш від світу,

Але не втечеш...

Ти був ідеалом,

Чи просто так схожим?

І схожості тій,

Я не бачила меж...

Тікай же від мене!

Щодуху, щосили...

Мені не потрібна

Примара тепер!

І як я могла?!

Ледь себе не згубила,

Та вчасно той запал затих і помер...

 

03.07.17.