Кицюнені мрії

Руденька кішечка з ім’ям нескладним – КИЦЯ

Встромила в небо синєє очиці,

І муркотить, яскраві очі мружить…

А то було не небо, а…калюжа!

В калюжі – сонця віднайшла шматочок…

І кішечка знайшла сухий куточок,

Там кулькою пухнастою застигла

І так-таки собі зітхає стиха:

От, в небі, сяє справжнє Сонце-ненька!

І ось воно – як кішечка руденька!

І що, скажіть, для того, люди, треба,

Щоб спрямувати і мені до неба

І там би кішка Киця - я – щосили

Із сонцем поряд і собі б світила?..

***

Котёнок рыжий, по прозванью Киця,

Воткнул взгляд в небо – и не наглядится!

Мечта котёнку головешку кружит!

…А то не небо было – просто лужа!

В ней солнца только крохотный кусочек…

Вот присмотрел котёнок уголочек

И шариком пушистым в нём застыл он,

Лежит себе, вздыхает тихо-тихо:

Вон в небе - Солнце, тёплое, как мама…

И цветом – как она – такое ж самое!

И что, скажите, люди, сделать нужно,

Чтоб любоваться солнышком не в луже,

А рядом с ним?

Хочу к нему – поближе!

Оно – как я, такое ж точно рыжее!