Один на один із самотністю
Знову самотність дика
Та й охопила плечі.
Кривить презренну пику,
Каже мерзенні речі.
Знову мене із небом
Ніби щось розлучає...
Линуть слова відчаю,
Тане зітхання в ребрах.
Та й височінь дощами
Плаче,ридає,стогне...
Хоч би маленький вогник,
Хоч би очі блищали.
