І крила мали бути...

Хотіла бути чарівницею для тебе
Зачарувати ніжністю і щирістю.
З тобою поділитись почуттям,
Тим почуттям, в яке чоловіки не вірять.
Розповідала...тільки пошепки чомусь
Напевно не почув, тому й не відгукнувсь.
Хотіла світла і тепла,свободи,
Бажала легкі крила. 
Ти мій любий вільний птах.
Багато що й про себе я відкрила.
Щоб зрозумів.Ти ж мене зрадив.
Напоталу всім віддав, 
А міг якщо не відповісти,
То хоч зупинити вчасно, 
Принаймі промовчати.Не мовчав.
Сміявся з усіма, а потім зник.
Вважаєш ,що вчинив, як справжній чоловік?
Та є ,напевно,в тебе оправдання.Звісно.
Але кому вони потрібні і навіщо?
Нарозпаш та душа й холодний вітер свище.
Незраджений мене ти зрадив.

А те кохання все ще є.
І крила в нього мали б бути.
Хтось завадив.