У світі невигойності і бруду...
У світі невигойності і бруду,
Солоних слів та капосних манер,
Я трішечки закоханий у чудо,
Від створення небес і дотепер.
Минає вік невдачами побитий,
За ним мільйони чергою стоять,
Минає все, та хочеться пожити,
І чуда того самого чекать.
